З технологіями передачі даних ми визначалися в першій частині. Тепер давайте розберемося в можливостях обладнання, яке об’єднує між собою різні елементи мережі. До такого обладнання належать: концентратори, комутатори, точки доступу, маршрутизатори і різні комбіновані пристрої, типу ADSL-модем-маршрутизатор-WiFi і т.п.

Почнемо з найпростіших по функціоналу:

Щоб не виникала потреба в різних недолугих пояснюваннях на пальцях, як це довелося робити в попередній статті, спробую написати таку собі чисто теоретичну «почитайку», на яку при потребі можна буде посилатися.

Якщо чесно — це друга спроба. Перша померла, запутавшись в дебрях моделі OSI, тому тут про неї просто коротко скажу: це теоретичний розподіл процесу обміну інформацією на сім рівнів, який на практиці строго ніколи не був реалізований — ціла купа стандартів і протоколів описують відразу декілька рівнів моделі OSI. Більш-менш чітко розділені перший (фізичний), другий(канальний) та третій(мережевий). Все, що вище — практично завжди перемішано, але на щастя на етапі побудови мережі вони нас майже не будуть цікавити.

Розкажу я вам, дітки, казочку. Жив-був за морем, за океаном дядько Біллі. Розумний був дядько, але жадібний. А щоб побільше грошей заробити створив Біллі компанію, назвав її Microsoft і почав софт писати щодня більший та більший. І взяв він на роботу програмістів силу-силенну, але не подобалася нормальним програмістам жадібність дядька Біллі і не йшли вони до нього працювати, а йшли до нього працювати довбні криворукі та на всю голову контужені. І придумали ці йолопи, що для мережі 192.168.1.0 можна поставити маску 255.255.1.0 і все буде працювати. Маразму такому дивувався цілий світ і не робив так ніхто, крім таких же йолопів пришелепкуватих, як і в дядька Біллі в компанії працювали.

От і казочці кінець.

А далі йде бувальщина...

Отаке буває! Це не вигадка. Повернулись ми 2 травня з села додому, сів я за комп'ютер, а під модемом (він же ADSL роутер) досить велика калабанька. Перша думка: Може дружина поливала квіти? Але засада - нема біля компа квітів. Ну розслабився, витер воду і забув. Сьогодні дружина дзвонить мені на роботу і каже: "вода під модемом".

У всіх нас є один обов'язок який не дуже складний, але час займає і мене дратує. Мова піде про оплату комунальних послуг. Вся сфера обслуговування прагне до того щоб позбутися черг і щоб клієнт дивлячись на чергу не покидав торгову точку без покупки. Хочу сказати що багатьом це вдається і найяскравішим прикладом є різноманітні супермаркети в яких є по двадцять кас і заправки де тепер майже всюди 4-8 колонок та ще й двосторонні (для автомобілів з правим та лівим розташуванням горловини баку).

А от Ощадбанку це наразі не вдається і ближче до середини кожного місяця коли комунальні служби поскидають свої рахунки, а люди отримають зарплати і пенсії заходити туди зовсім не хочеться і вбивати свій час на вислуховування незадоволених і тих що з ними.

Як показує досвід (і картинка нижче) — цілком можливо.

Зробити це не важко, але потрібно багато часу — майже рік.

Одного весняного дня, коли я сидів в чотирьох стінах з черговою хворобою-на-один-тиждень, а мої друзі наперебій запрошували мене на різні велосипедні і пішохідні вилазки, мені згадалося, що десь так роки два-три назад ми для збору тур-банди, а потім — для обміну враженнями і фотографіями, використовували сайт http://tourpro.com.ua/, створений Вовою спеціально для таких цілей.

Сайт свого часу був досить активний і цікавий, сама ідея його актуальна і досі, тому я вирішив його відновити.

Якось так склалося, що відразу декілька фактів зводяться до цієї фрази:

1. Частота появи статей різко впала, а відвідуваність така ж, як і раніше.
2. Google додав PR, Яндекс забрав ТИЦ. То мій блог став кращим чи гіршим?..
3. Вийшов (нарешті!) JComments під нові версії Joomla. Вирішив спробувати його з 2.5-ю Джумлою. Працює. Для паралельного коментування через соціалки вирішив прикрутити компонент JLComments, який додає ще закладки «Кантакта» і «Мордокнижки». На статтях з незакритими тегами всі три коментувалки відображаються одночасно: ніякого перемикання між закладками нема і близько. Якщо позакривати теги — все стає на свої місця. Як можна залежати від такої дурниці, яка вже давно не є проблемою?...

Погода останніх тижнів більше нагадувала осінь, але ось вже кілька днів як все виправилося і можна виходити на природу.

Сьогодні наша гоп-компанія мала нагоду ще раз привітати колегу по блогерському цеху пана Воробуса з його 25-річним ювілеєм. Відбувалося все це безчинство на Чортових скелях неподалік Львова. Фото наших фейсів навряд чи комусь будуть цікаві, але попри приготування шашликів ми всі помітили, що природа остаточно прокинулася від сну